Починаючи з 3 вересня, чотири людини, пов'язані з міжнародною паблоїстською тенденцією та її онлайн-журналом International Viewpoint, здійснюють турне США, закликаючи до ескалації війни НАТО проти Росії в Україні. Цей тур називається 'Опір російському імперіалізму: Боротьба України за самовизначення'.

Ці четверо: Ілля Будрайтскіс та Ілля Матвєєв — провідні діячі паблоїстського Російського соціалістичного руху (РСД), які зараз працюють у Каліфорнійському університеті в Берклі; Денис Бондар – професор фізики в Тулейнському університеті в Новому Орлеані; та Ханна Перехода, яка працює у Лозаннському університеті у Швейцарії. Бондар та Перехода, члени українського громадського руху «Соціальний рух» — організації, яку МСВС викрив минулого року як фактичний орган Держдепартаменту США та ЦРУ, від яких «Соціальний рух» отримує значне фінансування.

Як 'Соціальний рух', так і РСД підтримують тісні зв'язки з 'Демократичними соціалістами Америки' (ДСА) - псевдо-лівою фракцією всередині Демократичної партії США. Вони не менш тісно пов'язані з онлайн-журналом International Viewpoint, міжнародним виданням Міжнародного Секретаріату паблоїстів. Паблоісти — це ревізіоністи, які у другій половині ХХ століття під хибним прапором Четвертого Інтернаціоналу намагалися ліквідувати троцькістський рух, розчинивши його в організаціях сталіністської бюрократії. Тур був організований так званою «Українською мережею солідарності» (Ukraine Solidarity Network), яка має на момент написання цієї статті менше 120 передплатників у Twitter, а керівництво та походження цієї «мережі» неясні.

Оголосивши про цей тур на пов'язаній із ДСА конференції «Соціалізм 2023», вони на початку вересня виступили в Університеті Лойоли в Чикаго, ЛГБТК-центрі в Нью-Йорку, а на 13 вересня було заплановано виступ у Каліфорнійському університеті в Берклі. Будрайтскіс та Перехода також дали інтерв'ю каналу Democracy Now!, а потім репортеру Ешлі Сміту з журналу Nation. Будучи зараз членом ДСА, Сміт відіграв помітну роль у підтримці імперіалістичної операції США в Сирії, будучи на той момент членом Міжнародної соціалістичної організації (ISO), яка припинила існування у 2019 році.

З самого початку сформулюємо основний висновок: цей тур не має нічого спільного з інформуванням будь-кого про коріння та небезпеки війни, ще менше він пов'язаний з її припиненням. Навпаки, це тур на підтримку війни. Його головна мета полягає в тому, щоб підтримати військову пропаганду США, що слабшає, про «неспровоковане» вторгнення путінського режиму в Україну і виступити за надання Україні ще більшої кількості зброї, тобто за продовження кривавої бійні.

Однією з найяскравіших ознак провоєнного характеру цього туру і те, що він повністю приховує жахливу дійсність цієї війни. У жодному зі своїх публічних виступів жоден з тих, хто виступав, навіть не згадав про приголомшливу кількість загиблих у цій війні, яка з обох сторін оцінюється в 350 000 або навіть 400 000 осіб, а рахунок поранених йде на мільйони. Україна стала найзамінованішою країною у світі ще до того, як адміністрація Байдена почала відправляти до зони бойових дій касетні бомби — один із найжорстокіших видів зброї сучасної війни.

На тлі цієї кривавої бійні, що триває, головним пунктом Переходи, Будрайтскіса, Матвєєва і Бондаря є вимога: ще більше зброї. Як висловилася Ганна Перехода на конференції «Соціалізм 2023»: «Ми просимо збільшити військову, фінансову та дипломатичну підтримку української держави». Усі їхні претензії та заяви, що виправдовують цю вимогу, є брехнею та спотворенням політичної та історичної реальності. На даний момент ми можемо розглянути лише кілька найбільш важливих заяв.

Брехня № 1: Війна не була спровокована НАТО

Так само, як провідні ЗМІ американської держави та правлячого класу — Wall Street Journal, New York Times і CNN, — Переходу, Матвєєв, Будрайтскіс і Бондар стверджують, що війна в Україні не має передісторії. Вони ігнорують недавнє минуле: з 1997 року НАТО розширилося до кордонів Росії; у 2014 році США та Німеччина організували в Києві ультраправий переворот, який спровокував громадянську війну на сході країни; Україна у наступні роки була озброєна НАТО до зубів; а безпосередньо перед російським вторгненням НАТО провело численні, вкрай провокаційні, великомасштабні навчання у Чорноморському регіоні та Східній Європі. Як недвозначно заявила Перехід в інтерв'ю Democracy Now! «Ця війна не є відповіддю на якусь зовнішню загрозу для Росії, яка походить від НАТО».

 На конференції 'Соціалізм 2023' Перехода навіть заявила, що НАТО не можна розглядати як 'об'єктивну загрозу безпеці Росії'. Якщо згадати той факт, що цей військовий альянс, який «не становить загрози», лише з 1991 року бомбив десяток країн — Ірак, де загинуло до мільйона людей, Афганістан, кілька країн Югославії та Лівію, — то можна глибоко засумніватися в її заяві.

У всякому разі, Будрайтскіс з РСД пішов ще далі у своєму схваленні НАТО. Він сказав, що для країн Балтії та Польщі, а також для Грузії, яка ще не є членом НАТО, військовий альянс Заходу «є питанням гарантій їхнього незалежного існування», тим самим фактично виступаючи за подальше розширення НАТО.

На перший погляд між цими двома твердженнями існує кричуща логічна суперечність: перше передбачає, що НАТО «не становить зовнішньої загрози» для Росії; друге стверджує, що розширення НАТО є єдиною можливою гарантією «незалежності» від Росії. Але політична та класова логіка, яка стоїть за цими заявами, є абсолютно послідовною: вони виступають за повну підтримку НАТО, імперіалістичної банди злодіїв та вбивць, що посіяла хаос на Близькому Сході, у Північній Африці та Південно-Східній Європі і яка тепер несе головну відповідальність за саму жахливу криваву бійню на території Європи з часів падіння нацистського режиму у 1945 році.

Брехня № 2: Ультраправі не відіграють суттєвої ролі в політиці та армії України

У відповідь на запитання Democracy Now! про батальйон 'Азов', який допомагав навчати американських та інших неонацистів з моменту свого створення після державного перевороту 2014 року, Перехода заперечила, що українським ультраправим після 2014 року 'не вдалося стати легітимним суб'єктом інституційної політики'. Вона продовжила: Ви не знайдете представників правих партій в українському парламенті. Вони були представлені до 2014 року, але наразі це не так».

Це кричуща брехня. Уряд, який прийшов до влади внаслідок лютневого путчу 2014 року, включав неофашистську партію «Свобода», яка відкрито підтримує дії нацистських колабораціоністів з Організації українських націоналістів Степана Бандери (ОУН). ОУН відіграла провідну роль у Голокості в Україні та здійснила масове вбивство до 100 000 поляків у 1943–1944 роках.

Насправді, у 2014 році вперше після закінчення Другої світової війни відкрито неофашистська та антисемітська партія увійшла до складу європейського уряду. Джо Байден — тодішній віце-президент при Бараку Обамі, а також провідні німецькі політики, такі як президент Франк-Вальтер Штайнмаєр (тодішній міністр закордонних справ), тиснули руки неонацисту Олегу Тягнибоку, лідеру «Свободи».

З того часу неонацистські сили в Україні систематично озброювалися та навчалися імперіалістичними державами. Внаслідок західної підтримки їхня роль у державному апараті та політична вага набагато перевищують їхню підтримку серед населення, але це зовсім не робить їх менш небезпечними.

Парламентські партії, такі як «Європейська солідарність» колишнього президента Петра Порошенка, хоч і не є відкрито неофашистськими, мають широкі зв'язки з «Азовом» та іншими ультраправими формуваннями. Головнокомандувач української армії Валерій Залужний — відкритий шанувальник Степана Бандери.

Переход знає про це і навмисно приховує цей факт. Хоча ліберали з Democracy Now! представляють її «істориком», її наукова праця викриває її як прихильника шовінізму та історичних фальсифікацій у дусі українських ультраправих націоналістів.

У розділі «Українська революція, 1917–1920» у нещодавно опублікованій книзі Переходу обговорює громадянську війну в Україні, яка послідувала за російською революцією 1917 року, а також політику українських націоналістів, жодного разу не згадуючи термін «антисемітизм». Її не турбує той факт, що за три роки конфлікту противники більшовиків, білі монархісти та українські націоналісти, вбили близько 200 000 євреїв. Вона також вважала зайвим згадати, що німецький імперіалізм окупував Україну доти, доки Листопадова революція 1918 року не поклала край Німеччині у війні.

Натомість Перехода стверджує, що український національний рух нав'язав більшовикам свою територіальну концепцію України. У книзі вона пише: «Не більшовики винайшли Україну: з кінця 1917 року Україна нав'язала їм себе як нову політичну реальність, у тому числі в її територіальних вимірах» (Hanna Perekhoda, The Ukrainian Revolution, the Bolsheviks, and the Inertia of Empire,” Ukraine's Many Faces: Land, People, and Culture Revisited, ed. by Olena Palko and Manuel Férez Gil, Bielefeld: Transcript Verlag 2023, 159).

Це думка вкрай правого українського етнонаціоналіста та антикомуніста. Принаймні, Переході абсолютно байдужий зловісний послужний список українських націоналістів, які знову і знову, у тому числі після Першої світової війни та під час Другої світової війни, поєднували свою співпрацю з імперіалістичними державами з кривавими розправами над етнічними та релігійними меншинами та насильницьким придушенням робітничого класу.

Брехня № 3: «Українці» єдині у своїй рішучості боротися проти Росії, хоч би чого це коштувало

На конференції «Соціалізм 2023» Бондар, також член «Соціального руху», наполягав на тому, що українське населення після 18 місяців війни єдине у своєму бажанні воювати проти Росії, навіть якщо це означає ядерну війну. Посилаючись на невідоме опитування думок, він стверджував: «89 відсотків респондентів сказали, що ми маємо продовжувати боротьбу, навіть якщо Росія використовує тактичну ядерну зброю проти українського міста; 89 відсотків, тож нізащо на світі українці не відмовляться від боротьби, просто ніяк» [бурхливі оплески].

Залишаючи осторонь сумнівне походження цього опитування, якою є реальність, яку проігнорували Бондар та його радісна аудиторія на конференції «Соціалізм 2023»?

З початку цієї війни було заборонено і жорстоко переслідуються 13 опозиційних партій, включаючи кілька лівих партій, що виступають проти війни, таких як партія «Союз лівих сил - За новий соціалізм!» Тепер будь-кого можна довільно оголосити «державними зрадниками» і кинути у в'язницю без доказів і без суду. Десятки тисяч молодих людей вступили до університетів та ще сотні тисяч бігли з країни, щоб уникнути призову до армії. Щоб поповнити свої ряди, що швидко рідшають, українські військові протягом кількох місяців фактично викрадають людей з вулиць. Це не говорячи вже про спонсоровану державою пропаганду запеклих антиросійських настроїв, у тому числі за допомогою заборон російської літератури та культури, а також систематичної фальсифікації історії.

Причина «недоглядів» Бондаря досить ясна: перегляд його сторінки факультету в Тулейнському університеті та його особистого профілю в LinkedIn показує, що людина, яка стверджує, що мільйони українських чоловіків охоче йдуть на бійню, майже протягом десяти років фінансувалася американською армією.

З п'яти нагород, які Бондар отримав з 2016 року, три вручили американські військові. У 2016 році він брав участь у дослідницькій програмі молодих дослідників військово-повітряних сил США. У 2018 році він брав участь у програмі дослідницького приладобудування Університету оборони, яка спонсорувала Управління наукових досліджень військово-повітряних сил. У 2019 році він отримав нагороду «Молодий викладач» від DARPA, Агентства перспективних досліджень проектів міністерства оборони. За даними видання US Army Magazine, його лабораторія також працювала у армійській дослідницькій лабораторії Командування з розвитку бойових можливостей армії США та наймала студентів старших курсів, які фінансували своє навчання у його лабораторії за рахунок коштів військової програми освітніх досліджень армії.

Заяви Бондаря є ганебною військовою пропагандою. Ця людина полягає на скаргі у тих же американських військових, які вбили мільйони іракців, афганців, сирійців, в'єтнамців та ще незліченну кількість цивільного населення в інших частинах світу. Саме американський імперіалізм, а не український народ потребує продовження війни «до останнього українця».

Брехня № 4: Головна загроза путінському режиму походить від пронатовської російської опозиції в олігархії та середньому класі

Основною позицією паблоїстів у цьому військовому турне є твердження про те, що путінський режим, розв'язуючи цю війну, реагував не на зовнішню, а на «внутрішню загрозу». Паблоісти вказують на дві такі небезпеки для Путіна: по-перше, російське «громадянське суспільство» та «болотні протести» 2011–2012 років; по-друге, приклад «демократизації», якому сприяє «демократична» та «процвітаюча» Україна на кордоні Росії. Так, Перехода заявила на конференції «Соціалізм 2023»:

Ця війна є відповіддю на суб'єктивну та внутрішню загрозу клану Путіна, який захопив контроль над державним апаратом та захопив контроль над усіма природними ресурсами цієї країни. Ви знаєте, нелегко зберігати владу у країні, де 1 відсоток населення володіє 75 відсотками загального багатства. Ось чому режим робить все можливе, щоб придушити демократичні тенденції серед сусідів та у своїй власній країні.

Це суміш спотворень і напівправди, що збиває з пантелику. Правильно, що російський режим є олігархічним, але такий самий режим править у Києві. Далека від «процвітання» та «демократії», довоєнна Україна насправді була країною, якою управляла купка корумпованих та кримінальних олігархів. Вона вважалася, поряд із Молдовою, найбіднішою країною в Європі. Щодо України як передбачуваного вістря «демократії» на кордонах Росії, достатньо сказати, що у 2014 році в Києві відбувся державний переворот, який був активно підтриманий імперіалістичними державами, створивши умови, коли ультраправі сили, такі як «Азов», отримали можливість вільно тероризувати етнічні меншини, такі як синті та рому, а також противників НАТО та українського режиму.

Сили, що домінували у протестному русі 2011–2012 років, і те, що Перехода та Будрайтскіс називають «російським громадянським суспільством», не більш «демократичні», ніж праворадикальні націоналістичні тенденції, які домінували на Майдані в Києві та призвели до державного перевороту 2014 року . У соціальному плані в обох протестних рухах тон задавали привілейовані верстви середнього класу Києва, Москви та Санкт-Петербурга. У Росії, як задокументував МСВС, Олексій Навальний, головна постать підтримуваної НАТО опозиції після протестів 2011–2012 років, був одним із організаторів ходи вкрай правих. Навальний має у своєму розпорядженні великі зв'язки як з представниками російського, так і американського правлячого класу. 

Паблоісти з Російського соціалістичного руху під керівництвом Будрайтскіса і Матвєєва понад десять років орієнтувалися на підтримку Навального та його альянсу з ультраправими та різними сталіністськими силами. Далекі від того, щоб виступати проти класового панування олігархії, ці сили виступають проти правління однієї з фракцій олігархії, а саме тієї, яку представляють Путін і його союзники. Вони прагнуть перерозподілити багатство верхнього 1 відсотка населення на користь інших фракцій олігархії, які відтиснуті від влади за Путіна, і на користь тих верств верхнього середнього класу, які відчувають, що заслуговують на набагато більшу частку привілеїв, ніж вони мають зараз.

Багато представників цього шару, включаючи самих Будрайтскіса та Матвєєва, втекли з Росії на початку війни і зараз роблять кар'єру в університетах країн НАТО. Вони розглядають війну не з погляду знищених життів чи загрози ядерного знищення планети, а з погляду контрактів на книжки, стипендій, виступів та інших цілком реальних кар'єрних можливостей, які надає їм імперіалізм.

Саме на ці соціальні сили спирається американський імперіалізм у своїй операції по зміні режиму в Росії. Головною метою цієї війни є заміна путінського режиму таким, що був би безпосередньо підпорядкований зовнішньополітичним та економічним інтересам НАТО.

Ілля Будрайтскіс, Ілля Матвєєв і РСД загалом виступають від імені соціального шару, який прагне отримати вигоду з цієї операції та імперіалістичного розчленування Росії на низку держав. Ось що вони називають «громадянським суспільством» та «демократизацією» Росії.

Їхні хибні заяви не лише загасають політичні та соціальні інтереси РСД та американського імперіалізму в цій війні, але також маскують класовий характер путінського режиму. Щоправда, як путінський режим, так і підтримувана НАТО фракція олігархії навколо Навального мають однакове історичне коріння та класові інтереси. Подібно до української олігархії, російська виникла внаслідок руйнування Радянського Союзу сталінською бюрократією 1991 року. Для олігархій, які захопили владу в обох країнах, головною загрозою є не якесь анонімне «громадянське суспільство», що складається з тієї ж олігархії та привілейованих верств середнього класу. Їхній ворог — російський, український та міжнародний робітничий клас. Саме на робітничому класі має ґрунтуватися вся справжня опозиція цієї війни.

Брехня № 5: Протидія війні НАТО в Україні означає підтримку путінського режиму та «російського імперіалізму»

В основі всіх аргументів, висунутих цими силами, є те, що будь-яка протидія війні в Україні з боку НАТО означає підтримку путінського режиму і того, що вони називають «російським імперіалізмом». Мета цього помилкового твердження — залякати та дискредитувати справжню ліву опозицію цій війні.

Троцькістський рух від початку виступало проти російського вторгнення, але з соціалістичної, лівої погляду, а чи не з позицій імперіалістичних правих. У своїй першій заяві про війну, опублікованій 24 лютого 2022 року, Міжнародний Комітет Четвертого Інтернаціоналу наполягав:

Незважаючи на провокації та погрози з боку США та держав НАТО, соціалісти та свідомі робітники повинні протистояти вторгненню Росії в Україну… Потрібне не повернення до зовнішньої політики царизму до 1917 року, а відродження в Росії та по всьому світу соціалістичного інтернаціоналізму, який надихав Жовтневу революцію року і призвів до створення Радянського Союзу як робітничої держави. Вторгнення в Україну, хоч би якими були виправдання путінського режиму, послужить лише поділу російського та українського робітничого класу і, більше того, послужить інтересам американського та європейського імперіалізму.

Минулої осені Інтернаціонал молоді та студентів за соціальну рівність (ІМРСР — IYSSE) разом зі своєю дочірньою організацією Молода гвардія більшовиків-ленінців у Росії та в Україні ініціювала кампанію зі створення глобального руху молоді та робітників проти цієї війни.

З того часу ІМРСР провів онлайн-вебінар зі спікерами з усього світу, а навесні цього року організував серію міжнародних лекцій проти війни, які пройшли на п'яти континентах.

У ході цієї роботи ми виробили послідовну соціалістичну та марксистську опозицію як імперіалістичним державам, так і олігархічним режимам у Росії та Україні. Однак ми також наполягаємо на тому, що робітники та молодь повинні відкинути хибне твердження, ніби Росія є «імперіалістичною» країною. Це хибно в історичному та економічному сенсі і є політичним прикриттям для операцій імперіалізму.

Сучасна Росія виникла в результаті реставрації капіталізму в СРСР - кульмінації тривалості десятиліттями реакції сталіністичної бюрократії проти соціалістичної Жовтневої революції. У той час паблоїсти, з-поміж яких виникла РСД, підтримували цю соціальну контрреволюцію, яка знищила всі завоювання 1917 року. Але капіталістична реставрація не принесла «світу та процвітання» і не заклала основи для скільки-небудь істотного розвитку Росії як великої економічної «світової держави». Навпаки, реставрація капіталізму призвела як у Росії, так і в Україні до перемоги кримінальних олігархій, які зуміли пограбувати багатство всього суспільства, але були нездатними створити будь-яку базу для суттєвого економічного розвитку. p align='justify'> Основним джерелом доходу російських олігархів, поряд з експлуатацією робітничого класу, є експорт сировинних ресурсів в інші країни.

Жодна з цих олігархій не була і не може бути незалежною від імперіалістичних держав. У той час як в Україні зараз править фракція олігархії, яка перетворила країну на плацдарм для спровокованої імперіалізмом кривавої бійні, вся військова стратегія путінського режиму була і залишається заснованою на відчайдушній і неспроможній концепції, успадкованій від сталінізму, згідно з якою Кремль може використовувати обмежений угоди з імперіалізмом щодо «мирного співіснування».

Але імперіалістичні держави націлені не так на переговори, але в імперіалістичне підпорядкування всього регіону, де розташовані найбільші енергетичні ресурси, величезні запаси рідкісноземельних елементів та інші найважливіші природні ресурси. Твердження про те, що Росія є «імперіалістичною», служить маскуванням реальних економічних та геополітичних військових цілей імперіалістичних держав, прикриттям для їхньої стратегії розчленування країни на низку провінцій, енергетичні та інші ресурси яких можуть безпосередньо експлуатуватися імперіалізмом. Ця стратегія не лише загрожує викликати серію воєн та конфліктів, а й створює цілком реальну загрозу ядерній війні.

Не варто думати, що це перебільшення. Варто лише згадати про стратегію та жорстокість імперіалістичної політики в колишній Югославії у 1990-ті роки. Спираючись на певні верстви корумпованої еліти, що виникла внаслідок реставрації капіталізму, а також на відверто фашистські сили, такі як прихильники хорватських усташів, імперіалістичні держави навмисне розпалювали етнічні та релігійні конфлікти. Серія громадянських воєн і бомбардувань НАТО, що послідувала за цим, перетворила регіон на місце соціально-економічного запустіння. Повторення цього сценарію в колишньому Радянському Союзі, де розташований найбільший у світі, за винятком Сполучених Штатів, ядерний арсенал, було б ще руйнівнішим і набагато небезпечнішим.

Є ще один елемент югославських воєн, про який варто нагадати: саме через ці війни у ​​1990-х роках цілий шар колишніх лівих із середнього класу і, зокрема, паблоїстів почав повністю підтримувати НАТО, ґрунтуючись на брехливій пропаганді «гуманітарних інтервенцій» та 'права на національне самовизначення'. У своєму аналізі цього явища МКЧІ підкреслив класову основу цього зсуву вправо:

Цілий прошарок тих, хто був радикалізований досвідом В'єтнаму, подіями травня-червня 1968 року у Франції та бойовими трудовими конфліктами кінця 1960-х і початку 1970-х років, протягом останніх двох десятиліть відмовився від своєї опозиції імперіалізму і знову повернувся до способу життя середнього класу.

Багато таких колишніх радикалів зазнали величезного зростання свого матеріального становища завдяки зльоту фондового ринку в 1990-х роках. Це призвело до кардинальної розбудови їхньої політики.

Через чверть століття, після безлічі воєн, в яких загинули мільйони людей, соціальні привілеї цього шару набагато ширші, а його інтеграція в державну та військову машину набагато глибша. Яскравим виразом цього є оголошене ДСА військове турне РСД та «Соціального руху» Америкою. Його, без сумніву, координує ЦРУ та оплачує міністерство оборони США. Те, що відокремлює ці тенденції від робітничого класу та троцькістського руху, — це найбільш фундаментальні класові інтереси і, зрештою, річки крові. Робітники і молодь повинні ставитися до цих лакеїв імперіалізму з презирством, на яке вони повністю заслуговують.